Народные анекдоты

Русская народная сказка

Iхав Остап з Ромна, а Федір — у Ромен, і зустрілись1. Остап і пита у Федора: «Звідкіля?»1 — «З Ромна», — кає1 Федір. «А що?» — «Вола». — «А як?» — «Тридцять». — «Гум!..» — «Ге!» І роз’iхались собі.

Ссылки:

1 Встретились.

2 Откуда.

3 Говорит.

Йшов москаль по селу ніччю, а ніч була місяшна. Бог його святий зна, кудись місяць і сховавсь1; пани кажуть, що то було якеєсь-то лунне затміння. Москаль подививсь, що нема на небі місяця, да й пита у якогось мужика, котрий йому навстріч2 йшов: «А што энто на небе делается?» — «Да я не здєшний, господин служивый, — кає мужик, — спросіть у тутешніх».

Ссылки:

1 Спрятался.

2 Навстречу.

«Де се ти був, — пита Нечипір1 Степана, — що тебе так довго не було видно?» — «Ге, де? У татарви!» — «У татарви! Чого?» — «Воювати ходив». — «А чи зрубав хоть єдиного татарюгу?» — «А тож і ні!» — «А як же ти його зрубав?» — «Да такечки: іду собі полем і брязкочу шаблюкою2, аж зирк3 — під вербою лежить здоровенний татарюга і руки розкидав. Ото і підкрався да із-за верби йому єдну руку і відтяв4 шаблюкою, а він лежить; я йому і другу відтяв, а він усе лежить!» — «Е, дурний5 же ти, Степане! — кає Нечипір. — Ти б йому голову перш6 відтяв». — «Ге, — каже, — я і сам так думав, да голови не було».

Ссылки:

1 Никифор.

2 Саблею.

3 Глядь.

4 Отсек, от глагола: тяти, тнути — сечь, бить.

5 Глупый.

6 Наперед.

«Що то за суш така! — казав пан писар пану голові. — Колиб-то дощик зпризнув — то усе б полізло із землі». — «Ковінька1 тобі на язик, пане писарю! — кає голова. — Уже ж там у мене три жiнки, да не дай же то боже, як вони вилізуть!»

Ссылки:

1 Закорючка.

Заснув мужик на возі да і наiхав на верству; коні стали, мужик і проснувся да й кає: «Оце бісова тіснота! Да що то за розумні люди були: не знали, де постановити верству!»

Продав Грицько борошно1 в губерніi2 і купив собі добрі шкапові3 чоботи4, вимазав iх добрим дьогтем і напився губернськоi горілки5 всмак6, так що ледве7 виліз з губерніi. Далі вже не міг іти, упав на шляху8 да і заснув, а москалі шли да і зняли чоботи. На другий день уранці iде мужик з того села, з якого був і Грицько. Ото він, бач — той, що iхав, підходе до Грицька да і буде його: «Вставай, кажу, Грицько!» — «Да ще рано», — кає Грицько. «Да яке тобі рано?» — «Геть9, кажу тобі!» — кає Грицько, розсердившись. «Бач, ще й гнівається! Прийми хоч ноги з шляху, дай проiхати». Глянув Грицько на своi ноги і баче, що нема чобіт, да і кає: «Се не моi, моi в чоботах!»

Ссылки:

1 Муку.

2 В губернском городе.

3 Шкаповый — яловый, то есть сапоги из телячьей кожи.

4 Сапоги.

5 Водки.

6 Всласть.

7 Едва.

8 На дороге.

9 Прочь.

«Що це з тобою робиться? — кає батько свому синові. — Чи у тебе лихоманка, чи що, що ти нічого і не iси? Чи iв ти сьогодні що?» — «Ні, — кає син, — мати уранці дала краюшку хліба, да черству, я хотів в ведро обмочити, да не влізла, дак я і сухую згриз; більш1 ничого не iв».

Ссылки:

1 Больше.

Сів Охрім з своєю жінкою Солохою на великопісні запуски1 запускати. Солоха чи що з’iла, чи не з’iла, а Охрім усе поiв, і печене, і варене, да ще он цілу макитру2 гречаних вареників вм’яв3, і не здужа, сердега, вже встати з покуття да й кає жінці: «Солоха, Солоха! Ке4 лишень сюда подушки». — «На що тобі? Хіба на примосці місця мало?» — «Ох, лишечко ж мені!» — гвалтує Охрім. «Да що там таке з тобою?» — «Ох, голубочко ж моя Солоха! Скажи ж мені: чи усі миряне сьогодні iли вареники?» — «А як же, усі!» — «Про-о-пали ж теперічки усі миряне!»

Ссылки:

1 Великопостное заговенье.

2 Большая глиняная ендова, сосуд.

3 Умял, съел.

4 Дай.

Зібралися з нашого села хлопці, може iх там було із семеро або й більш. Да пішли в губернію на ярманок. Ходять собі по ярманку да й думають, щоб то губернське купити, да таке, щоб усім було в диковину. Аж зирк, москаль несе фузію1! «А що, браця, — кає коваль2, — чи не купимо фузію у москаля?» — «А що ж, — гукнули3 хлопці, — коли куповать, то й купимо!» Ото й купили фузію, купили маку — се то бач, пороху купили і шроту4, да й пішли додому. Ідучи дорогою, один хлопець кає: «А що, браця, трельнимо5 з фузіi!» — «Коли трельнимо, то й трельнимо!» — «А хто буде триляти?» — питає один. «Да хто ж, — гукнули усі, — як не коваль, се вже звісно!» Ото коваль узяв фузію, усипав в неi жменю6 маку да і хотів уже триляти. «Тривай7, тривай! — гукнули хлопці. — А ще ми не сипали маку». — «Ну, сипте і ви» — кає коваль. Хлопці повну фузію насипали маком да й кажуть: «От теперечки триляй, а ми з боків станемо да будемо дивитись8, як вона пальне»9. — «А куди триляти?» — питається коваль. «Да туди, на татарву», — гукнули хлопці. Коваль трельнув — і фузію упустив і сам упав, а після як очунявся10 да поглядів, що вся у нього морда в пасоці11, а хлопці — де який без очій, а де який зовсім мертвий лежить, аж жах12 його пройняв. А далі і кає: «Оце бісова фузія! Скільки тут людей побила! Чого ж вона наробила13 у татарви?»

Ссылки:

1 Ружье.

2 Кузнец.

3 Закричали, воскликнули.

4 Дроби.

5 Стрельнем.

6 Горсть.

7 Погоди.

8 Смотреть.

9 Выпалит.

10 Очнулся.

11 В крови.

12 Ужас, страх.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13