Як же приiхали брати і навезли гостей до себе, то тільки і мови8 було, що про теє чудо. На другий же день уп’ять народ збирався, і до братів заiхало товариство і вже готовились iхать, так і дурень попрохавсь, щоби взяли його хоч подивитись. Но вони, над ним насміявшись, поiхали. Тогді дурень, узявши другу уздечку, вийшов у поле далеченько, потряс уздечкою — і зараз прибіг до його рижий кінь і поспитав: чого треба? — а взнавши, звелів влізти у праве ухо, а у ліве вилізти. І як зробив теє дурень, то став ще в багатшій одежі і кращий9, ніж10 первий раз. І звелів коню нести його од землі високо. Кінь як скочив раз, то дурень і не вглядів, коли став коло царівни і ii минув; прибігши ж у поле, почув, що народ кричав: «Ловіть!», но вже пізно. Він з коня уздечку зняв, сам перемінився, пішов додому і поліз у грубу. Брати приiхали з гостями і усе розказували теє чудо. А на третій день уп’ять народ туда ж збирався; до братів заiхало товариство, і вже з двора виiжджали, тогді і дурень, узявши третю уздечку, вийшов у поле, потряс уздечкою — і зараз прибіг до його кінь сивий і, взнавши, для чого він званий, звелів пролізти у обоє уха. А як дурень теє зробив, то явивсь ще в багатшій одежі і кращий од первих двох разів і звелів нести його од землі високо. Кінь як скочив раз — долетів до царівни; дурень зірвав у неi із шиi платочок, а вона вдарила його в лоб перстнем — напечаталась печатка. Народ кричав, кричав, що «ловіть», но він пролетів, з коня уздечку зняв у полі, сам перемінився, прийшов додому і уліз у грубу, а печатка на лобі осталася вічно.
На другий же день послав цар усіх оглядати, у кого на лобі осталась печатка. Посланці, обійшовши скрізь11 і усіх оглядівши, привернули і до братів, і не знайшовши ні на одному печатки, виволокли дурня з груби за ноги, і як угляділи на його лобі печатку — полякались12; узявши з собою дурня, повели до царя, і цар, щоб не ізмінять слова, звелів попам його з дочкою звінчати і дав iм, щоб вони жили, особу хатину. А сам об’явив, що хто приведе до його козу, на которій золота та срібна шерсть, тому вручить царство. Зібралось багато різного народу і по усіх дорогах і стежках роз’iхались кози шукати. Так і дурень упросив жінку, щоб випросила і йому у царя яку-небудь шкапу13. А як вона з сльозами випросила водовоза, то він, узявши з собою перву уздечку і сівши на шкапу задом до голови, а очіма до хвоста, узяв у зуби хвіст і, поганяючи долонею14, виiхав у поле, а там, вставши, узяв за хвіст, смикнув15 і зтяг шкуру, стерво16 покинув собакам, а сам потряс уздечкою, і як прибіг до його чорний кінь, то він, розказавши, чого треба, і взнавши од його, де коза ходить, проліз крізь уха, перемінився зовсім і, сівши на коня, зараз козу піймав, прив’язав до стремена і вернувся назад потихеньку. Недалеко ж од’iхавши, зустрів17 одного із тих, що поiхали козу шукати, і той став просить, щоб він узнав, що хоче, і козу йому оддав. Так дурень стребовав із правоi руки од крайнього пальця урізать один сустав, і той согласився; так він козу оддав, а сустав заховав у кишеню18.
І як роз’iхались, то дурень узду з коня зняв і прийшов додому, а той як привів до царя козу, то цар зготував обід, скликав народ і об’явив, що хто ще приведе до його дикого кабана в золоті та в сріблі, то той і царство получить. На другой день зібрався народ, і усі в різні сторони роз’iхались кабана шукати. І дурень уп’ять намігся19 на жінку, щоб і йому випросила у царя шкапу. І та як з плачем випросила, то він уп’ять, виiхавши у поле, зтяг шкуру, покинув стерво у полі, а сам потряс другою уздечкою. І як прибіг кінь рижий, то він, розказавши, чого треба, і почувши од його, де кабан ходить, проліз у обоє уха, перемінився, сів на коня і зараз піймав кабана, прив’язав у пояса і вернувся назад.
Недалеко ж од’iхавши, зустрів уп’ять того, що козу купив, і як став він прохати20, щоб і кабана йому оддав, то дурень потребовав, щоб на правій же руці дав одрізать другого пальця перший сустав; і той согласився. Він урізав сустав, заховав у кишеню, оддав кабана, а сам, од’iхавши, зняв уздечку, коня пустив і вернувся додому. Як же той привів кабана, то цар звелів готувати обід, усіх скликав і сказав, що хто іще приведе у послідній раз кобилу в золоті та сріблі, то той вже получить і царство. На третій день зібрався народ, і усі роз’iхались в різніi місця кобилу шукати. Так і дурень на жінку намігся, щоб йому випросила шевлюгу21. Вона пішла до царя, і хоч той не хотів давати за те, що двоє вже пропало, но, уваживши на сльози, дав; а сей, виiхавши у поле, также зтяг шкуру, стерво покинув собакам, а сам узяв третю уздечку і потряс. І як прибіг кінь сивий і дурень йому розказав, чого треба, а кінь об’явив, що кобила тепер з ним паслась у полі, то він, пролізши в обоє уха, перемінився, на коня сів і зараз кобилу піймав і вернувся назад. Не доiжджаючи додому, зустрів уп’ять того ж чоловіка і за кобилу зторговався, щоб на тій руці урізать третього пальця первий сустав. І як урізав, сховав сустав у кишеню, сам од’iхав, з коня узду зняв і вернувся додому. А як привели кобилу, то царь звелів готувати обід, поззивав народ і, сидя за столом, об’явив, що завтра вручає царство тому, хто піймав козу, кабана і кобилу. Тогді дурень об’явив, що усе половив він і попродав за сустави на правій руці із пальців, і, вийнявши, поклав на тарілку сустави, а тому звелів, щоб показав руку. Тогді народ здивувався, цар і його жінка зрадувались, повставали од обіда, вийшли усі на двір, а дурень потряс усіми трьома уздечками — прибігли усі три коні; він лазив до усіх у обоє уха і перемінявся так, що із хорошого зробився кращим, а із кращого йще кращим, на конях літав поверх хат і лісів. Коней він не пустив у поле, а поставив з кобилою, кабаном і козою у стайні22. Сам зробився царем, ввійшов жить у царські будинки23, братів зробив панами; бог послав жінці двоiх близнюків-діток; над батьком вистроiв церков, щодня24 його поминає, сам п’є горілку з барильця25, і я прихопився26 тай собі напився — по бороді текло, а в роті не було!
Ссылки:
1 В печи.
2 Похоронят.
3 Пируют.
4 В глухую (Словарь Чужбинского, с. 73).
5 Закрылась, затворилась.
6 Огорожа кругом деревни.
7 Выше.
8 Речи.
9 Красивее.
10 Нежели.
11 Везде.
12 Испугались.
13 Клячу.
14 Ладонью (Ред.).
15 Дернул.
16 Тело, туловище (Ред.).
17 Встретил.
18 В мешок (Ред.).
19 Напустился на жену, приступал к ней.
20 Просить.
21 Клячу.
22 В конюшне.
23 Большой дом, дворец.
24 Ежедневно.
25 Барило — бочонок.
26 Примкнул, пристал.
Свинка золотая щетинка, утка золотые перышки, золоторогий олень и золотогривый конь // Народные русские сказки А. Н. Афанасьева: В 3 т. — М.: Наука, 1984—1985. — (Лит. памятники). Т. 2. — 1985. — С. 10—22.